У Харкові відкрилась ретроспективна виставка

13 Березня 2019

Про творчість – з ретроспективної виставки графіки та живопису. Відсьогодні у художньому музеї експозиція робіт Євгена і Лариси Надєждіних з родинної колекції.

100 робіт за значний історичний період – 50-90-ті роки минулого століття з родинної колекції представив син подружжя. Євген та Лариса Надєждіни –живописці та графіки, які жили, творили у Харкові, викладали у Харківській академії дизайну. Експозиція – зріз їх творчих робіт, виконаних у різних техніках та жанрах:

Костянтин Надєждін, син Євгена та Лариси Надєждіних

Здесь представлены работы, можно сказать, любви моего папы – в основном – это море. Потому что сам он из Одессы, я его могу представить, как одесский харьковчанин или харьковский одессит, мама у меня была харьковская харьковчанка.

Нерідко, розповідає син авторів виставки – батьки доповнювали одне у одного у творчості. Приміром, коли мати створювала ескізи дитячих ігор, вони співпрацювали. На виставці представлені екслібриси:

Костянтин Надєждін, син Євгена та Лариси Надєждіних

У большинства людей моего поколения были мамины игры на полках, т.е. то, чем она занималась.  Скажем так, наверное, это был какой-то определенный симбиоз папы и мамы, вобщем-то мама всегда была определенным таким творческим мотором, а папа, он немножечко прислушивался и пытался управлять этим кораблем, его куда-то выводить и из этого союза что-то рождалось.

Любов Євгена Надєждіна до морської теми передає чимало його робіт. Хвилі, закат, море, яке штормить, скелі, світанок на морі, відпочинок на пляжі –  автор намагався розкрити морську тему з усіх боків.  Картини митця відрізняє продумана колористична композиція та виразність.

Микола Немиш, художник, відвідувач виставки    

Вот эти мне нравятся работы, там есть и настроение. В работе самое главное, чтобы художник мог передать то настроение, которое он воспринимает от того, что изображает.

Тонке відчуття кольору притаманне і роботам Лариси Надєждіної. Експозиція представляє і її пейзажі. Серед тем – як морська, так і сільська – це панорама життя українського села – лани, сільські подвір’я, дачні садиби.

Поруч із пейзажами авторів олівцеві та акварельні портрети, екслібриси, ліногравюри.  Олег Коваль працював з Євгеном Надєждіним, говорить – це був майстер промислової графіки з плеяди харківських майстрів, виплеканої наприкінці 50-60-х років минулого сторіччя.

Олег Коваль, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України

І його дружина, і він постають сьогодні як найталановитіші яскраві графіки, тонкі лірики акварельного живопису і, перш за все – у пейзажі, але вони дуже чуткі до у рисунку і у портреті, вони відображають, звичайно, людину свого часу, але втім роботи сьогодні кожний присутній на виставці відчуває, що вони досить актуальні, бо  культура ліній, культура рисунку, становлення до площині, до тематики, до жанру – все це присутнє в роботах і Євгенія, і його дружини.

Тож, виставка, кажуть мистецтвознавці – це майже уся абетка класичної графіки – від рисунку до високого друку – друкованої графіки, від дрібних робіт – екслібрісів до акварелей, які розробляють складні теми пейзажного живопису. Завдяки цьому сучасний глядач мовою графіки торкається такої важливої теми, як людяність.

Ірина Дергоусова, Дмитро Поздняков.