Реальна допомога для жителів області

6 листопадаа 2018

Допомога у вирішенні проблемних питань жителів Харківської області. На Харківщині поновили автобусний маршрут, який з’єднує Золочів із віддаленим населеним пунктом області – селом Леміщино.  Це стало можливим завдяки зверненню жителів населеного пункту до глави області Юлії Світличної.

60 кілометрів від Харкова. Село Леміщіно – найвіддаленіше у Золочівському районі. Жителі села розповідають – кілька місяців тому до їх населеного пункту перестав ходити автобус. А для місцевих це критична ситуація, бо у селі, більшість жителів якого поважного віку, немає ані магазину, ані аптеки, ані амбулаторії. Єдине, що лишилось – бібліотека. Пересувна лавка, у якій люди можуть придбати продукти та деякі товари, приїжджає раз на тиждень. З проханням поновити автобусне сполучення до голови області Юлії Світличної жителі Леміщіно звернулись на особистому прийомі:

Тамара Фізер, жителька села Леміщіно

Вона ж приїхала на День села у Сковородинівці, тут у нас село є,  ми втрьох – кажу – давайте поїдемо, там буде Світлична і ми їй розкажемо свою проблему, бо в нас вже два чи три місяці автобус не ходив зовсім, ми нанімали таксі, а таксі до Золочева – триста гривень, і ми до неї підійшли, обратилися, і вона нас вислухала, сказала, що будемо працювати над цим питанням і буде автобус.  Спасибо ей велике, конечно.

З того часу, кажуть місцеві, пройшов приблизно місяць, і до їх села знов  почав ходити автобус.

Тамара Фізер, жителька села Леміщіно

Це дуже для нас було потрібно, як же – хай нас і ми мало, но ми ж тоже люди і тоже хочемо жити. Всім треба кудись вибратися – чи в селищну раду, чи в лікарню. Кожному – по своїх потребах.

Рівно о 13.40 на зупинку у Леміщіно прибуває автобус із Золочева. Тепер так відбувається кожного вівторка двічі на день.  Вранці автобус від’їжджає з села на початку восьмої, а до села повертаєтьcя в обід. Люди говорять – радіють, коли чують звук автобусу, що наближається. А цю дорогу тепер називають не інакше, як «дорога життя».

Микола Загайко, водій автобусу

Ездять, ну не дуже багато, бо село – мало тут людей. – А какая реакция людей, что есть автобус?- Та довольні дуже, ну а Ви представьте, а до Вас нічого не їзде, а хоч раз, а автобус пускають.

З автобусу виходять місцеві з покупками, зробленими у райцентрі:

Людмила Труба, жителька села Леміщіно

За це ми благодарні Юлії Олександрівні. В нас другого сполучення немає ніякого.

Василина Лященко, жителька села Леміщіно

Дуже спасибо велике за автобус.

Ірина Назаренко, жителька села Леміщіно

Нужно, край. А нам спасибо, дай Бог здоров’ячка, що оце нам допомогли.  І лекарства купуємо,  і так ще щось хоч надо, свет платити надо. І крупу нужно купити, і макарони купити – хіба мало.

Іван Ісаєнко, житель села Леміщіно

Це хорошо, що автобус ходить, можна щось поїхати і купити – і таблетки, і ковбасу, і до ковбаси.

Тетяна Поваренко, жителька села Леміщіно

Автобус был нужен край – в больницу, в пенсионный, в «собес» – та просто к родственникам, мы же все – живые люди.  Но мы – люди, мы тоже должны общаться с миром. Ну вот единственная у нас «дорога жизни» вот эта и автобус – это нас вывозит в жизнь.

Місцеві говорять – цей автобусний маршрут – їх зв’язок із цивілізацією. А жителі Леміщіно планують звертатися і з іншими своїми проблемами до голови області.

Ірина Дергоусова, Дмитро Поздняков.