Панютинський вагоноремонтний завод: колись потужне підприємство майже у занепаді

23 Липня 2020

Вагоноремонтний завод – чи не єдине підприємство, яке годує мешканців селища Панютино. Там  ремонтують рухомий склад, виготовляють широкий спектр запасних частин та займаються обслуговуванням і виготовленням вагонів. Проте сьогодні, колись потужне підприємство, майже у занепаді.

Валентина Левченко, голова профкому Панютинського вагоноремонтного заводу

Два цеха не працює вагонобудівний, там із 130 чоловік, чоловік 25 працює на порізці вагонів, а будувати ми не будуємо зараз вагони. І ковальсько – механічний цех вони практично там виходять 1-2 рази в місяць, деякі запчастини виготовлять і потім сидять, тому що вони працюють в основному на будівництво нових вагонів

Раніше заробітна плата працівників заводу  була 15-17 тисяч, сьогодні ж ледве дотягує до 3-х – 4-х, розповідає Валентина Левченко. До того ж з початку липня підприємство перевели на 4 денний робочий графік.

Валентина Левченко, голова профкому Панютинського вагоноремонтного заводу

Ну на 4 дні у кожного буде менша зарплата.  Зарплата маленька у тих людей, які знаходяться на простої, а це десь 300 чоловік, вони отримують один тариф. Без прогресивки, без вислуги, без нічого.

На переконання експертів, відсутністть уваги з боку влади  до промислових підприємств залізничної сфери призводить до того, що рухомий склад знаходиться у непридатному для використання стані.

Михайло Макаренко, професор

Локомотивов и половина инфраструктуры не пригодны для эксплуатации и требует срочного капитального ремонта, но никто этим не занимается, потому что они средства для капитального ремонта используют для других целей.  Завтрашний день отрасли заключается в ремонтах, я сегодня отремонтировал, а завтра  я  заработал, потому что у меня работают локомотивы, а для них это не есть стимулом

Якщо ж якісь мінімальні ремонти і проводять, то ці замовлення виконують комерційні організації, зауважує експерт.

Михайло Макаренко, професор

Они дают эту лицензию, даже не проверяя мощности этого предприятия, в результате, на сегодняшний день все заводы стоят, они не работают. Производственный персонал уезжает работать в Чехию, Польшу, куда угодно, там, где есть работа.

Про відтік кваліфікованих кадрів розповідає і Валентина Левченко, говорить молоді на Панютинському заводі майже не залишилось, адже на маленьку зарплатню прогодувати родину неможливо. Для молодих фахівців  також мають значення перспективи, а у даного підприємства  вони поки залишаються невизначеними.

Юлія Котелевська