Харків’янці потрібна допомога

6 Лютого 2020

Харків’янці потрібна допомога. Небезпечну хворобу у 41-річної Ірини Ковтун виявили у вересні минулого року. Відтоді жінка пройшла кілька курсів хіміотерапії. Наразі матеріальні ресурси родини вичерпані, проте лікування не завершено.

Складна ситуація. Ми вже боремося з цією хворобою. Прошу небайдужих людей, до землі  прошу. Ось діагноз її. Боремося вже кілька місяців. І не можемо цю границю перейти – дуже складно.

Людмила Красіля приїхала до Харкова з Чугуївщини аби підтримати доньку Ірину Ковтун  і допомогти їй подолати хворобу. Пенсіонерка  не в змозі стримати сліз , розповідаючи про свою Іринку – щиру , натхнену, життєрадісну, справжню гордість родини.

Людмила Красіля, мати онкохворої жінки

Три педосвіти має і дисертацію захищає.

Ірина більше 20-ти років працює вчителькою української літератури та мови у 43-й харківській гімназії. У 2018-му номінувалася на звання «Вчитель року».  Її вихованці неодноразово ставали переможцями учнівських олімпіад. Разом з чоловіком виховують  16-ти річну доньку. Звістка про захворювання стала справжньою несподіванкою для всіх, говорить Людмила Андріївна. У 41-річної Ірини виявили  рак молочної залози. Форма захворювання рідкісна та агресивна. З лікуванням зволікати не можна.  Тож рятувати Ірину взялися всім світом.

Людмила Красіля, мати онкохворої жінки

Обращались мы и к друзьям, помогали нам, и в гимназии, где дочка работает преподавателем. Помогали все, кто могли. Но, к сожалению, препараты очень дорогие  и мы не можем вложиться в эту сумму.  115 тысяч за один раз, а их нужно 8, и операция.

Людмила Андріївна звертається до всіх небайдужих з проханням допомогти її доньці. Жінка не втрачає оптимізму і віри в доброту людей. Певна, що  Ірині  вистачить сили духу аби подолати хворобу.

Людмила Красіля, мати онкохворої жінки

Як мама дуже прошу допомогти. Будьте небайдужі! Все буде добре.

Всі бажаючі можуть допомогти жінці, перерахувавши будь-яку суму на картку 5168745322145241. Отримувач – Ковтун Ірина Іванівна.  Не залишайтесь байдужими, адже добро має властивість повертатися.

 Ольга Шевченко, Євген Сєріков.